Мільйони українців стали жертвами Другої світової війни. Із загальних жертв СРСР кожен четвертий був українцем.
СРСР – фактично Росія, під окупацією якої вже було чимало країн, готував цю війну багато років.
■ Озброювався за золото від продажу хліба, відібраного у вбитих голодом українців.
■ Допоміг Гітлеру прийти до влади, розколовши коаліцію за участі лівих у Рейхстагу, Навчав вище керівництво Вермахту.
■ Готував асів Люфтваффе у Липецькій авіашколі, де також брав участь у випробуваннях німецьких літаків.
■ Навчав танкистів включно із генералом Гудеріаном у школі «Кама» в Казані.
■ Забезпечував роботу об’єкта німецької хімічної зброї «Томка» під Саратовом. Постачав до Німеччини сировину та продовольство.
■ І третину війни, з 1939 по 1941 роки, був союзником Гітлера.
За таємним пактом Молотова-Рібентропа Вермахт та радянська армія розірвали навпіл Польщу. 1940 року згідно таємних домовленостей росіяни окупували Латвію, Естонію та Литву (кожна зі згаданих країн сплатила за російську окупацію тисячами жертв — страти, табори, депортації тощо).
Тож і загибель мільйонів українців під час Другої світової війни була частиною процесу знищення України Росією.
Лише один приклад.
Тільки за той час, коли росія відвойовувала у Гітлера українські землі, з цих територій до лав радянських військ було мобілізовано 900 тисяч українських бійців.
Сотні тисяч з них були фактично підлітками або людьми похилого віку. Мобілізували у фактично будь якому стані.
Усі вони або побували у німецькому полоні або перебували під німецькою окупацією, тобто були зрадниками для російської («радянської») влади.
За оцінками різних експертів у битві за Дніпро (ріка) радянська армія втратила понад мільйон людей.
Переважна більшість була саме тими не навченими, погано або взагалі неозброєними українськими хлопцями, навіть без військової форми. Їх звали «чорносвитниками» або «чорнопіджачниками».
Одну гвинтівку видавали на 5-10 людей.
Серед них був майбутній український письменник Анатолій Дімаров. Він дивом вижив після важкого поранення. За його спогадами їх «озброїли» половинками цегли і кинули на кригу під німецькі кулемети та міни. А за спиною були стволи загороджувальних загонів.
За свідченням німців, деякі їх кулеметники божеволіли, бо змушені були впритул розстрілювати тисячі молодих неозброєних людей, що приречено бігли на них.
У кількох місцях українців змусили форсувати Дніпро без понтонів та човнів. Плащ-намети набиті соломою йшли на дно швидко разом з тисячами українських солдатів.
Так командував «маршал перемоги» Жуков та інші генерали Червоної Армії.
З часів Пєтра І українці залишалися для Росії ресурсом, який треба використовувати та нищити.
Так було і під час інших битв:
■ і Кримської війни в ХІХ сторіччі,
■ і під час Першої та Другої світової,
■ і під час вторгнення до Афганістану у 1979 році,
■ і під час інших війн, які Росія вела майже безперервно, використовуючи як ресурс поневолені народи.
■ Так є і сьогодні, коли рф мобілізує десятки тисяч з окупованих українських територій для вбивства українців, які захищають батьківщину.
Що це як не геноцид? І де справжні нацисти?