Усі дані, які увійшли до текстів експозиції «Війна на знищення» абсолютно відкриті та були темою багатьох публікацій у пресі, соцмережах тощо. Але на жаль, до сьогодні не складаються в єдину картину для більшості.
Головна (теж не нова загалом, але наразі не реалізована) ідея експозиції – продемонструвати у стислому форматі, що процес спроб Росії (під її різними назвами) знищити Україну та українську ідентичність були безперервними протягом усієї історії.
Після багатьох ганебних компромісів та спроб домовитися, людство, опинившись на краю прірви, знайшло в собі сили об’єднатися для знищення гітлерівської диктатури та провести міжнародний судовий процес над невеликою частиною нацистських злочинців.
Цивілізований світ справедливо визнав Голокост, який коштував життя мільйонам євреїв, чи не найжахливішим злочином, що не повинен повторитися.
Водночас цей же цивілізований світ прийняв, як абсолютно нормальні речі, співіснування та ведення величезного бізнесу з Росією, яка Голодомором, терором та іншими геноцидними актами знищила мільйони українців і є безпосередньо відповідальною за численні власні воєнні злочини, злочини проти людства та терор, жертвами яких стали десятки мільйонів людей різних національностей у багатьох країнах світу.
Навіть після чергового краху імперії, яка вирішила більше 70 років називати себе СРСР, злочини Росії не були засуджені, і міжнародний суд над нею не відбувся.
ЧОМУ? Так, наявність ядерної зброї – важливий аргумент. Але, на мій погляд, справа в першу чергу в тому, що західне суспільство, як і величезна частина людей так званого «пострадянського простору», не розуміє та не хоче сприймати дві очевидні тези:
1. СРСР – це лише нова назва Росії, яка вкрала у XVIII столітті і своє найбільш відоме нинішнє ім’я.
2. Російська, не менш страшніша, ніж гітлерівська, диктатура, яка вже знищила мільйони людей з 1917 по 1939 рік, у підсумку, у наслідок розпочатої Гітлером разом з Росією, Другої світової війни фактично окупувала та більше 45 років контролювала чи не половину Європи. Це коштувало Латвії, Литві, Естонії, Польщі, Німеччині, Чехії, Румунії, Болгарії, Молдові та іншим країнам ще тисяч жертв та незчисленних моральних та ментальних збитків.
І з 90-х Росія планує, як мінімум, повернути ці володіння, про що неодноразово відкрито заявила офіційно.
Причому з 1991-го, до початку війни проти України у 2014 році, Росія здійснила численні воєнні злочини в Азербайджані, Молдові, Абхазії, Північній Осетії, Чечні, Грузії, Сирії. Наслідком стали десятки тисяч смертей, масові руйнування, етнічні чистки, депортації та потоки сотень тисяч біженців.
Усі ці злочини Росії лишилися без покарання, що заохотило агресора до нової війни.
На сьогодні, коли з 2014 року сотні тисяч українських громадян уже стали новими жертвами російської агресії, ми не знаємо, коли закінчиться війна і яка загальна кількість жертв чекає на людство в цілому.
Але я сподіваюсь, що зведені воєдино в цій експозиції факти, допоможуть багатьом (як в Україні, так і за кордоном) нарешті зрозуміти: що саме, і яким чином, завжди робила та продовжує робити Росія.
Липень 2024 року
