Тисячі українців росіяни розстрілювали безпосередньо перед відступом з українських міст — Києва, Чернігова, Катеринослава.
Масове, звіряче знищення українського населення сталося у Одесі та Криму.
На півострові 12 тисяч було вбито вже за кілька перших днів окупації 1921 року.
Свідки терору зазначали, що вздовж центральних вулиць Севастополя трупи висіли ледь не на кожному стовпі. Серед десятків тисяч жертв були 500 матросів, яких росіяни вбили за те, що вони завантажували евакуаційні кораблі. У більшості кримських міст людей катували, розстрілювали, вішали та топили у морі.
Крим пережив дві хвилі терору — 1917-1918 та 1921 років. За оцінками фахівців загальна кількість жертв кримського терору сягає 150 тисяч осіб. Серед інтелігенції в живих залишився один з трьох…
Збереглися численні спогади про те, що відбувалося в російських катівнях в Україні та як вони виглядали.
«У Харкові вдавалися до так званої «гри в рукавичку»: руки жертви обпалювали окропом доти, доки епідерміс не відділявся, залишаючи відкрите криваве м’ясо. А кати отримували пару рукавичок із людської шкіри. У Царицині жертвам розпилювали кістки, а в Воронежі роздягнених догола запихали в діжі, оббиті зсередини цвяхами…»
«Велика кімната і посередині басейн. Колись у ньому плавали золоті рибки… Зараз цей басейн заповнює густа чоловіча кров. У стіні кімнати повсюди крюки, на цих крюках, як у м’ясних лавках, висіли людські трупи… спотворені…»
Неможливо в стислому форматі згадати всі російські злочини під час військової агресії в Україні 1917-1921 років. Фактом залишається те, що Росія бойовими діями, терором, голодом та епідеміями, які були наслідком усіх цих дій, вбила мільйони українців.
Україну було окуповано та приєднано до Росії під назвою УРСР. Як наслідок, десятки мільйонів українців стануть новими жертвами.
Як і в інших, створених на окупованих територіях, так званих «республіках» СРСР, влада УРСР знаходилася під тотальним контролем Москви до часткового краху імперії у 1989-1991 роках.
Кати, які керували каральними органами, піддавали людей тортурам та безпосередньо брали участь у стратах, отримували найвищі нагороди та почесні звання. Частина з них стали жертвами нових хвиль терору, але більшість безпосередніх виконавців дожили до старості та були поховані з почестями як герої.
