У відповідь Росія організувала ДРУГИЙ, ще більший ГОЛОДОМОР у 1932-1933 роках.
Відповідно до прийнятих з 1929 року постанов:
■ Виїзд із сіл було заборонено.
■ Військові масово відловлювали українців та примусово повертали їх в Україну.
■ Плани на вилучення зерна в Україні явно перевищували обсяги його виробництва і передбачали вилучення всього посівного матеріалу.
■ Також вилученню підлягало усе продовольство, знищували навіть квашені овочі.
■ За невиконання планів, які явно неможливо було виконати, села масово отримували так звану «чорну дошку»:
Повна заборона на торгівлю продуктами, вилучення всього, включно з харчовими відходами, оточення села по периметру та вбивство тих, хто намагався його покинути.
Отже, протягом 17 місяців 1932-1933 року в Україні щогодини вмирало 1000 людей. Величезний відсоток жертв штучно організованого голоду — це діти.
Дітей з сімей, де всі дорослі померли, росіяни збирали до концтаборів, де більшість з них помирала.
«отих діток кидали на купи, а потім на машину, як дрова, поскидають і вивезуть десь у яму»
свідок Голодомору Надія Лебідь, яка дивом вижила в одному з дитячих таборів на Полтавщині. Тоді їй було 10 років.
Загальна кількість жертв саме від голоду, яка на сьогодні підтверджена документами, 3,9 мільйона. Але деякі дослідники називають суттєво вищі цифри.
Голодомори 1921-1923 та 1932-1933 років викликали численні епідемії, масові випадки психічних розладів та канібалізму.
З урахуванням усіх наслідків кількість жертв перших двох Голодоморів українського народу вирогідно перевищує 10 мільйонів людей.
ТРЕТІЙ ГОЛОДОМОР українцям Росія влаштувала у 1946-47 роках.
Органи держбезпеки повідомляли владу про голод, масові захворювання на дистрофію, випадки канібалізму та трупоїдства. Відзначалося, що у найбільш складній ситуації опинилися інваліди війни та їх родини.
Також, голоду посприяла посуха, що була більш катастрофічною ніж у 20-ті роки.
Окупаційна влада свідомо встановила нереальний план вилучення зерна, яке сотнями тисяч тонн відправляли за кордон.
Але згодом цей план підвищувався неодноразово, до 50%, незважаючи на доповіді про жахливі наслідки.
Загороджувальні загони блокували надання допомоги ззовні та можливість виїзду
з регіонів, які потерпали від голоду.
Загалом під час цього голодомору загинуло мінімум 700 тисяч українців, з яких 25 % склали діти до 14 років.
Штучний голод для українців, свідомо організований Росією та війни, у яких росіяни використовували українців у якості “гарматного м’яса”, катастрофічно позначилися на демографічній ситуації в Україні.
Якщо з 1867 по 1913 рік населення України в сучасних кордонах збільшилося майже на 20 мільйонів (до 38 млн), то з 1913 по 1947 зменшилося більш ніж на 10 мільйонів (до 28 млн).
На сьогодні ПАРЄ та парламенти десятків провідних держав світу визнали Голодомор геноцидом українського народу.