Для того, щоб зламати опір Української Повстанської Армії, протягом 1944–1952 років з територій західних областей України до Росії було депортовано більше 200 тисяч людей. Згодом більшості з них десятиліттями забороняли повернення на батьківщину.
Разом із абсолютно підконтрольною СРСР владою Польщі, яка за ялтинськими домовленостями лишалася під російським контролем, були проведені масштабні етнічні чистки на кшталт операції «Вісла» 1947 року. Загалом з 1944 до 1951 рік депортовано майже півмільйона осіб.
Невід’ємною частиною України є Крим, а кримські татари відповідно — частиною українського народу.
У 1944 році Росія організувала геноцид кримськотатарського народу у вигляді депортації, під час якої загинула майже половина депортованих.
За даними самоперепису, проведеного Національним рухом кримських татар, було депортовано 423100 осіб. Найуразливіші — діти, старі та жінки тисячами гинули ще при перевезенні у вщент заповнених товарних вагонах без опалення, достатнього харчування та будь-яких зручностей.
(Так само відбувалися й решта згаданих депортацій радянського періоду ).
Після багатоденного переїзду людей, яких змусили виїхати майже без нічого за лічені години, просто залишали у голому казахстанському степу, не забезпечуючи нічим.
За наказом Сталіна було знищено будь- які згадки про кримськотатарський народ та його культуру. Перейменовано більше 1300 населенних пунктів з автентичними назвами. Кримських татар заборонено було згадувати навіть під час перепису населення.
Зазначимо, що з появи Московії, на «своїй» окупованій за століття території, Росія знищила численні народи, культури та мови, в окремих випадках до останнього носія.
