«Стєреть з ліця землі! Дать трі дня на евакуацию»
— так закликає зробити з українськими містами один з головних пропагандистів РФ Соловйов.
«Мирне населення України не заслуговує на пощаду, бо воно підтримує ЗСУ».
Пропаганда геноциду українців наразі щоденно лунає на центральних каналах російського телебачення, радіо та в соціальній складовій газетних статей та допісів росіян у соцмережах.
Офіційні особи рф, такі як Дмітрій Медведев (заступник голови ради безпеки рф, раніше президент РФ), Рогозін (сенатор РФ від окупованої території Запоріжжя), Лугової (депутат Держдуми РФ, заступник голови комітету Держдуми, killer ФСБ, який вбив радіоактивним полонієм Александра Літвиненка в Лондоні) та десятки інших розповідають про невідворотність депортації нестійких з окупацією до Сибіру, знищення інфраструктури та енергетики, щоб українці самі покинули свої міста, необхідність ракетних ударів по цивільних об’єктів складах та зерносховищах для організації нового голодомору, та власне про повне знищення української мови, культури тощо разом з її носіями. Це і є мета війни проти України.
Термін «геноцид» у 1944 році запропонував польський юрист Рафаель Лемкін.
А вже у 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН прийнята «Конвенція про запобігання і покарання злочинів геноциду».
З статті Конвенції дає визначення терміну «геноцид» та його головні ознаки наступні чинові —
«геноцид – це дії, спрямовані на знищення будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи»
Актом геноциду вважається:
■ вбивство;
■ заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу;
■ навмисне створення для якої-небудь групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне її знищення;
■ заходи, розраховані на запобігання народженню дітей;
■ насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.
