1170 рік. Після спалення Києва військо Боголюбского робить першу невдалу спробу захопити Новгород – столицю республіки, яка відокремлена від Києва, але зберегла його вплив та демократичні елементи управління.
Подальше знищення московією Великого Новгорода буде одним з ключових моментів історії Європи.
1471 рік. Після епідемії чуми Новгородська республіка суттєво ослаблена масовою загибеллю мешканців.
Великий Новгород відокремився від Київської Русі в 1136 році, успадкував Віче, як інструмент тогочасної демократії.
У ХV столітті це сучасно оздоблений заможний центр міжнародної торгівлі з великою часткою письменного населення.
Після зазіхань Москви Посадниця Марфа Борецька, розуміючи, що сили нерівні, звертається до Великого князя Казиміра з проханням входження республіки до Великого Князівства Литовського для забезпечення захисту.
Казимір ігнорує звернення, що має фатальні наслідки для Європи у історичній перспективі (спочатку вимушена унія Великого Князівства Литовського з Польщею, а згодом знищення союзної держави — Речі Посполитої Московією, яка накопичила сили окупацією величезних територій).
Московія звинувачує Новгород у зраді православної віри, поширює брехню про його прагнення до католицизму та оголошує «хрестовий похід».
Частина новгородської олігархії поширює промосковські настрої та сподівається домовитися з московитами.
Московський князь Іван ІІІ ціною знищення 12 тисяч людей захоплює Новгород, після чого нещадно грабує та вбиває його мешканців.
«Не було пощади ні хліборобам, ні жінкам, ні дітям. Воєвода Холмскій спопелив Русу і наказав відрізати бранцям носи, губи. Згодом послав покалічених до Новгорода»
російський історик Карамзин.
З Новгорода було вивезено 300 возів з золотом, сріблом та іншими коштовностями.
1478 рік. Під час чергової каральної операції в Новгороді Іван ІІІ знищує Віче та вивозить до Москви вічовий дзвін .
У 1487 – 1488 роках відбувається чи не перша масова етнічна чистка. Для зміни національного складу та кінцевого придушення прагнення Великого Новгорода до волі, Іван ІІІ масово страчує представників еліти та тисячі родин вивозить до Московії. На місце заможних боярських родин тисячами завозять москвітян – «служивих людей».
“В крайних случаях, как в Новгороде, Московская власть помогала объединению простым истреблением неподдающихся населений, выведением туземцев и переводом на их места московских жителей, установлением московских порядков управления, быта”
російський академік А.Н.Пипін “История Русской этнографии” Санкт-Петербург, 1891