1627 рік. Один з перших актів лингвоциду української мови. (загалом до набуття Україною незалежності їх нараховується 134).
Указом першого московського царя з династії Романових — Міхаіла Фьодоровіча звелено було книжки українського друку зібрати і на пожежах спалити –
«Учительныя Евангилья Архимандрита Кирила Транквиліона Ставровецкаго и иныя книги его Кирилова слогу собраши и на пожарѣхъ сжечь, чтобъ та ересь и смута въ мірѣ не была».
«Ой Богдане, Богданочку.
Якби була знала,
у колисці б задушила,
під серцем приспала»
Тарас Шевченко «Розрита могила»
1653 рік. Земський собор у Москві приймає рішення про прийняття Гетьманщини (тобто України) до складу Московського царства.
Скликана Богданом Хмельницьким, Переяславська Рада 1654 року, документи якої було втрачено чи знищено, фіксує короткочасний, ситуативний військовий союз з Московією із збереженням усіх прав Гетьманщини.
Але цього майбутній Росії виявилося достатньо, щоб у наступні 120 років неодноразово порушити всі умови, цілком захопити Україну та знищити ії державність.
Уже в 1658 році московити здійснюють вторгнення на українські землі військом кількістю до 100 тисяч. При захопленні українських міст відбуваються геноцидні акти.
26 квітня 1659 року князь Сємьон Пожарскій наказує вирізати все цивільне населення окупованого Срібного – одного з великих тогочасних міст (до 3000 людей). Московити грабують усі маєтки, а вцілілих забирають в полон.
«… дістав місто Срібне, а тамтешніх жителів одних вирубав, а інших забрав у полон з усіма їхніми набутками».
Так само московити вбивають та грабують місцеве населення та спалюють Чорнухи та Борзну.
«Князь Барятинский, вырезав на Украине около 15000 душ…населения, просил Московского царя разрешения «высечь и выжечь» всех украинцев на 150 верст вокруг Киева».
Геннадій Карпов (російський історик) «Критический обзор разработки главных русских источников, до истории Малороссии». Москва: Тип. Грачева и комп., 1870.
У період з 1685 по 1722 роки шляхом інтриг та фальсифікацій Московія захоплює Київську Митрополію, позбавляє ії автономії та низводить до звичайної підконтрольної єпархії.
Станом на 1654 рік українці мали один з найвищих рівнів загальної освіти у Європі. 80% уміли читати та писати. Але вже у 1702 році письменних українців було лише 20%.
Разом з українською церквою (одним з головних важелів впливу на українців) під повний контроль Московії потрапляє «…тодішнє освітнє та культурне життя українське», «… щоб зблизити і приподобити Україну до такого ж поміщицького, невільничого стану Московщини».
історик Михайло Грушевський
Встановлення контролю над українською церквою супроводжувало знищення московитами української історичної спадщини.
У ніч з 21 на 22 квітня 1718 року за свідченнями, що зберіг протоієрей Петро Лебединцев, переодягнені ченцями московські посланці Пєтра І підпалюють Києво-Печерську лавру.
Пожежа, крім великої церкви, знищує друкарню, перше видання якої датовано 1616 роком та бібліотеку з тисячами дорогоцінних книг, манускриптів, історичних документів – включно із грамотами та пожалуваннями українських гетьманів, литовських князів та польських королів.
Так знищили сотні доказів того, що київські митрополити обиралися на соборі в Києві, затверджувалися в Константинополі і титулувалися «митрополитами Всієї Русі», а лавра була цілком незалежна століттями.
На підтвердження цього арабський мандрівник Павло Алепський ще у 1654 році писав про наявність у архімандрита Печерського древніх грамот «патріархів константинопольських майже за 500 років».
1720 рік. Пьотр І видав указ про цензурування українського книговидавництва, яке вимагало уніфікації з московитськими мовними версіями та припинило роботу відновленої лаврської друкарні на десятиліття.