«Це той Первий, що розпинав нашу Україну,
А Вторая доконала Вдову-сиротину»
Тарас Шевченко, «Сон»
Єкатєріна ІІ протягом менш ніж двадцяти років завершила знищення автономії України та козацтва.
Спершу в 1762-1763 роках було анульовано автономію п’яти Слобідських козацьких полків. З 1651 року козаки населяли Слобожанщину, до якої входили сучасні території Харківщини, Сумщини, Полтавщини, Луганщини, Донеччини, Воронежчини, Курщини, Білгородщини.
1764 року Єкатєріна II скасовує інститут Гетьманщини.
(«чтоб і імя гєтьмана ісчєзло…» — з інструкції з приводу намагань козацької старшини обрати нового гетьмана).
За рік, замість автономної Гетьманщини, з’являється російська провінція- Мала Росія, яку за «Секретною настановою» Вяземському «надлежіт…прівєсті к тому, чтоб оні обрусєлі… »
У 1775 році після секретної підготовки Єкатєріна ІІ відправила 50-тисячну експедицію генерала Пєтра Текелі для знищення Запорізької Січі.
Ослаблена відсутністю більшості козаків, які були залучені владою для війни з Османською імперією та епідеміями, повністю оточена царським військом, яке вже захопило артилерію та блокувало гавань, Січ змушена була здатися щоб уникнути повторення геноциду 1709 року у Батурині.
Уже після захоплення Січі Єкатєріна ІІ видала маніфест про знищення Січі та запорізького козацтва, у якому було зазначено, що навіть саме існування цих назв є образою для влади Росії.
У маніфесті козаки, яких тільки но використовували як вмілих вояків у війні з Туреччиною, були представлені ганебною бандою п’яничок та загрозою для сусідніх держав.
10 червня 1776 останнього кошового отамана Петра Калнишевського заслали до Соловецького монастиря, військового суддю Павла Головатого — до Тобольського, а військового писаря Івана Глобу — до Туруханського, де вони перебували аж до смерті.
Остаточне знищення української автономії завершилося скасуваням 1781 року полкового адміністративного устрою, а 1783-го — козацького війська.
У травні 1783 року на територіях, що раніше належали Гетьманщині та Слобожанщині, Єкатєріна ІІ запроваджує кріпосне право.
Фактично козаки та відносно вільне селянство перетворені на рабів, яких можна продавати та розлучати з родинами.
Масштаби закріпачення українців були жахливі. Одразу 300 тисяч і згодом по 23400 додавалося щорічно.
Однорічну дитину можна було придбати за 10 копійок, тринадцятирічну дівчину за 4 карбованці (тоді, як породисте цуценя коштувало кілька тисяч).
Відповідним ціні було і ставлення до кріпосних. Їх нещадно били, могли запирати на ніч у приміщеннях без опалення.
«На кінець царювання Єкатєріни продаж людей у роздріб набув геть ганебного вигляду. Людей продавали на рівні із худобою. Причому найбільший попит був на гарних дівчат».
Ще одним наслідком остаточної руйнації автономії України була рекрутчина.
Величезну кількість чоловіків від 17 до 35 років залучали до російського війська (під час Кримської війни від 70 на тисячу населення).
До 1793 року пожиттєво, згодом на 25 років. У ХІХ сторіччі термін служби поступово знизили до 20,13 та 7 років. Українські чоловіки втрачали в імперській армії кращі роки та здоров’я та масово гинули під час війн, які вела Росія.
Водночас Єкатєріна ІІ проводила тотальне зросійщення України є та численні заходи, які сприяли цьому.
■ 1766 рік. Синод видає указ про цензуру українського друку.
■ 1769 рік. Всі українські книги у церквах замінюють на московські, а українські букварі вилучають скрізь.
■ 1780 рік. «Випадкова» пожежа знищує бібліотеку Києво-Могилянської академії, у якій зберігалися видання часів Київської Русі.
■ 1783 рік. В Києво Могилянській Академії запроваджують викладання російською.
■ 1789 рік. На замовлення Єкатєріни випускають «Сравнітєльний словарь разних языков і нарєчій». У ньому українську мову називають «російською, яку спотворила польська».
■ 1786 рік. Єкатєріна ІІ видає указ про вилучення церковного майна на користь держави та переводить монахів на виплату платні з казни.
Це кінцево руйнує незалежність українських монастирів, яка була в них століттями.
